Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року Справа № 910/16803/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Залевської Н.С. дов.№49/2014 від 08.10.2014

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачсервіс"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014

у справі №910/16803/14 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачсервіс"

до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Крона"

про стягнення 52 634,94 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Страхова компанія "Крона" про стягнення 52 634,94 грн. несплаченого передбаченого договором страхування відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок настання страхового випадку - ДТП.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.10.2014 (суддя Сташків Р.Б.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 (судді: Смірнова Л.Г., Кропивна Л.В., Чорна Л.В.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач подав страховій компанії неправдиві відомості про ДТП, що за умовами укладеного між сторонами договору страхування є підставою для відмови у страховій виплаті.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачсервіс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 509, 530 Цивільного кодексу України, ст.ст. 38, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник також посилається на те, що висновок спеціаліста про характер пошкоджень застрахованого автомобіля, який покладений в основу судових рішень, не відповідає дійсності.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

11.07.2013 між позивачем (Страхувальник) та відповідачем (Страховик) був укладений договір ДНТ №106_13_100 добровільного страхування наземного транспорту, об'єктом страхування якого є належний позивачеві автомобіль Nissan Patrol, д.р.н. АА9997МО.

13.03.2014 в м. Київ по вул. Радченко, 25 за участю названого автомобіля сталася ДТП.

За поясненням водія автомобіля Пальнікова В.А., яке надавалося інспектору ОМДТП ВДАІ Солом'янського РУ ГУМВС України в м. Києві, 13.03.2014 приблизно о 09 год. 05 хв. Пальніков В.А. залишив автомобіль Nissan Patrol, д.р.н. АА9997МО за адресою: м. Київ, по вул. Радченко, 25, повернувшись за деякий час виявив пошкодження цього автомобіля.

Отримавши від позивача передбачені умовами Договору документи для розгляду ДТП на наявність ознак страхового випадку та засумнівавшись щодо причинно-наслідкового зв'язку між показаннями Пальнікова В.А. та наявними пошкодженнями на авто, відповідач скористався своїм правом, погодженим пунктом 5.3.6 Договору, щодо направлення запитів до компетентних органів з питань, пов'язаних із встановленням причин і наслідків Страхового випадку, визначенням розміру заподіяних збитків, та самостійним проведенням розслідування з метою з'ясування причин та обставин Страхового випадку. Такі дії відповідача за умовами примітки до п. 5.3.6 Договору не розглядаються як визнання страховиком події страховим випадком.

Пункт 5.3.8 Договору надає Страховику право затримати виплату страхового відшкодування або відмовити в ній з передбачених Договором підстав.

При цьому, відповідно до п.п. 9.1.3 п. 9 Договору, Страховик має право затримати виплату Страхо вого відшкодування, зокрема, якщо він має обґрунтовані сумніви з приводу достовірності наданих документів або відповідності обставин події ознакам Страхового випадку, чи за наявності інших фактів, які можуть стати підставою для відмови у виплаті Страхового відшкодування - на строк, необхід ний для встановлення істини щодо дійсних обставин події, але не більше, ніж на 6 (шість) місяців.

Листом за вих. №295 від 11.04.2014 позивача було повідомлено, що згідно вищевказаних підпунктів 5.3.6, 5.3.8 та 9.1.3 Договору Страховиком було прийнято рішення про проведення самостійного розслідування та продовження (затримку) строку вирішення питання про виплату страхового відшкодування на 6 місяців.

Для перевірки даних, зазначених у повідомленні про настання страхового випадку, відповідач звернувся до ЕК "Укравтоекспертиза" для проведення автотехнічного та транспортно-трасологічного дослідження.

Відповідно до Висновку транспортно-трасологічного дослідження №119-14-ТТ від 12.04.2014, виконаного ЕК "Укравтоекспертиза", експерт (спеціаліст) дійшов висновку, що з технічної точки зору заява водія, відносно того, що автомобіль Nissan Patrol, д.р.н. АА9997МО, знаходячись у нерухомому стані припаркованим у вказаному місці та в указаний час, отримав весь комплекс заявлених пошкоджень, не підтверджується встановленим механізмом слідоутворення, що відображений у наданих експерту фотознімках, що свідчить про технічну неспроможність (невідповідність) заявленої (тобто заявленої водієм) версії ДТП.

Листом №466/1 від 24.06.2014 відповідач відмовив позивачеві у виплаті страхового відшкодування, пославшись на вищезазначений висновок експерта.

Позивач самостійно відремонтував пошкоджений автомобіль та звернувся до суду з даним позовом, пославшись на те, що спірна сума коштів була ним витрачена на ремонт і є шкодою, яка підлягала відшкодуванню відповідачем за умовами договору страхування.

Статтею 26 Закону України "Про страхування", зокрема, встановлено, що підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є:

1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, в стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України;

2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку;

3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору;

4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні;

5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків;

6) інші випадки, передбачені законом.

Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Рішення про відмову у страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Досліджуючи наявність підстав для прийняття страховиком - відповідачем рішення про відмову у здійсненні страхової виплати, господарські суди попередніх інстанцій взяли до уваги Висновок транспортно-трасологічного дослідження №119-14-ТТ від 12.04.2014, вказавши на те, транспортно-трасологічне дослідження проводилось експертом, який має відповідну кваліфікацію; проведення такого дослідження не суперечить вимогам чинного законодавства, тому є належним доказом факту подання позивачем неправдивих відомостей про обставини ДТП, що в свою чергу згідно з умовами укладеного між сторонами договору страхування є підставою відмови у страховій виплаті.

З урахуванням встановлених обставин та вимог наведеного законодавства господарські суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у задоволенні позову.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпостачсервіс" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського від 10.12.2014 у справі №910/16803/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.